Подолання освітніх втрат

 Про освітні втрати (educational loss, learning losses) почали активно говорити у світі під час карантинних обмежень COVID-19.

Під втратами зазвичай розуміють недосягнення окремих результатів через відсутність або обмеження доступу до навчання. Мільйони дітей по всьому світу під час карантину не мали доступу до шкіл. Потреба по-іншому організувати навчання спричинила кризи в багатьох освітніх системах світу.

В Україні освітні втрати зумовлені як пандемією, так і війною. Вимушена перерва у навчанні, знищені школи, відсутність очного навчання, значні обмеження для дистанційного. Варто також враховувати перебої з електроенергією та інтернетом — головні виклики, з якими стикнулася українська освіта, особливо з початку минулого року. Звісно, це призвело до освітніх втрат. Відмінність між очікуваними результатами навчання й реальними і становить освітні втрати. Саме тому освітні втрати потребують оперативного реагування.

В умовах війни діти мають обмежений доступ до освітнього процесу, потерпають від посттравматичного синдрому, відчувають зниження мотивації та пізнавальних процесів. Діти можуть перебувати у небезпечних умовах або у вимушеній евакуації, де навчатися досить важко.

Відновлення освітнього процесу в школах офлайн чи у змішаному режимі в умовах війни надзвичайно важливе. Навчання є процесом, який дає учням певну підтримку, відчуття стабільності та безпеки. Разом з тим збереження навчання дітей є гарантією сталого розвитку нашої країни. Тому сьогодні, попри складні умови, важливо підтримувати та намагатися підвищувати якість освіти.

Державна служба якості освіти у співпраці з експертами проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) підготували поради для вчителів, як діагностувати та компенсувати навчальні втрати в умовах війни.

Що таке навчальні втрати

Освітяни на різних рівнях дедалі частіше говорять про навчальні втрати та пошук шляхів їх подолання. Існує кілька термінів, які позначають різні процеси. Щоб розуміти, про що йде мова, та визначати сфери впливу вчителя, окреслимо, чим вони відрізняються:

• Навчальні втрати – втрата знань і навичок, академічний регрес через певні перерви в навчанні конкретного учня.
• Навчальні прогалини/розриви у навчанні – відмінності між фактичними результатами, академічним прогресом учня та очікуваними результатами, які встановлюють стандарти чи передбачені середньостатистичними даними.

Очевидно, що вчитель може мати справу як із навчальними втратами (наприклад, коли в окремих учнів чи групі / класах спостерігаються втрати в оволодінні програмою), так і з навчальними розривами (коли, наприклад, спостерігається різниця між учнями, які навчаються екстерном чи у змішаному режимі навчання).

Утім, коли говорять про освітні втрати, то мають на увазі втрати в організації освітнього процесу. Наприклад, відсутність доступу до освіти, зміна форми здобуття освіти, переведення закладів з очного на дистанційне чи змішаний режим навчання, нестабільні умови організації освітнього процесу (повітряні тривоги, відключення електроенергії, перебої з інтернетом). Очевидно, що на ці процеси учитель не впливає, проте саме вони і призводять до утворення навчальних втрат та розривів.

Як вчителі України оцінюють навчальні втрати

Моніторингове дослідження якості організації освітнього процесу під час війни показало, що, за спостереженнями вчителів початкових класів, результати навчання учнів суттєво погіршилися з таких навчальних предметів, як українська мова, іноземна мова, математика, літературне читання, та майже не змінилися з таких навчальних предметів та курсів, як мистецтво, дизайн і технології, фізкультура, інформатика, «Я досліджую світ». Про погіршення результатів зазначає більше вчителів у селах, ніж у містах.

Порівняно з минулим роком, цьогоріч зросла кількість учителів базової школи у містах, які вказують на погіршення результатів навчання своїх учнів з української літератури, алгебри та геометрії, зарубіжної літератури, іноземної та української мов.

Разом з тим, результати тестування учнів 6-х і 8-х класів з української мови та математики в межах загальнодержавного моніторингового дослідження якості освіти показали, що переважна кількість учнів виконали тести на «середньому рівні», тобто змогли набрати лише до половини із максимально можливої кількості балів. Із виконанням завдань окремих змістових ліній не впоралися половина шестикласників, як, наприклад, з тестами розділу «геометричні фігури та геометричні величини».

Як допомогти учням надолужити пропущене і успішно продовжувати навчання

Крок 1: Діагностувати навчальні втрати

Визначаючи, хто в школі має проводити діагностику навчальних втрат, варто виходити із міркувань доцільності та врахування інтересів учнів. Тобто формат так званих «директорських контрольних робіт» навряд буде доцільним.

Завжди ліпше, коли діагностику навчальних втрат робить учитель, який і викладає цей предмет. А директор, у свою чергу, може збирати та аналізувати інформацію про навчальні втрати, яку в узагальненому вигляді надаватимуть вчителі.

Діагностику динаміки результатів навчання учнів варто проводити тричі на рік: на початку, в середині та наприкінці навчального року.

Кроки вчителя для діагностики навчальних втрат учнів:

1. Визначити результати навчання, які підлягатимуть діагностиці.

Важливо визначити найважливіші результати з навчальної програми за минулий період часу, без яких неможливе подальше вивчення предмета.

2. Розробити (або підібрати) діагностичний інструментарій.

Оскільки розроблення діагностичного інструментарію досить складна справа, учителі можуть скористатися діагностичними тестами, що розміщені на платформі Всеукраїнська школа онлайн.

Зараз там можна знайти тести з української мови, математики (алгебри, геометрії) для 5-х, 7-х та 9-х класів, з англійської мови для 7-х і 9-х класів, природничої освітньої галузі для 7-х класів, історії України, фізики, хімії, біології та географії для старших класів.

Розробляючи ж власний інструментарій, бажано формувати завдання так, щоб одне завдання охоплювало конкретний результат навчання та стосувалося конкретної теми. Тобто при діагностуванні навчальних втрат некоректним буде використання комплексних інтегрованих завдань, які потребують застосування різних компетентностей, оскільки буде складно визначити, через відсутність яких саме умінь завдання не виконане або виконане помилково. Але може бути застосований один кейс (ситуація, текст, задача) і низка завдань до нього, спрямованих на діагностику окремих результатів.

Для швидкої обробки результатів краще застосовувати цифрові інструменти.

3. Провести діагностичну роботу.

Бажано максимально знизити ступінь стресу в учнів під час діагностування. Тут варто уникати запрошення на діагностувальну роботу представників адміністрації, залякування учнів наслідками негативного проходження тесту тощо.

Водночас слід забезпечити умови, щоб унеможливити порушення академічної доброчесності серед учнів. Якщо правильно донести до учнів мету діагностування та пояснити, що результати будуть використовуватися лише для того, щоб організувати більш ефективно їх навчання, то списування та інші прояви недоброчесності втратять сенс.

4. Перевірити роботи та надати зворотний зв'язок учням щодо їхніх результатів.

Перевагою користування діагностичними тестами на платформі Всеукраїнська школа онлайн є та, що результати учнів будуть автоматично опрацьовані, а вчитель отримає детальний звіт про те, як учні впоралися з завданнями.

5. Узагальнити результати щодо успішності виконання діагностичних робіт, визначити навчальні прогалини, утворити групи учнів, які мають схожі навчальні втрати.

6. Спланувати та провести роботу щодо компенсації навчальних втрат.

7. Провести повторну діагностику, проаналізувати динаміку результатів.

На платформі Всеукраїнська школа онлайн є також тести для вторинної діагностики. Провівши тестування, вчитель буде бачити ефективність проведеної роботи із надолуження навчальних втрат та зможе планувати свою роботу з класом надалі.

Крок 2: Компенсувати навчальні втрати

З результатів моніторингу якості дистанційної освіти під час війни можливо зробити висновок, що компенсація втрат у навчальному часі (пропущені навчальні заняття) найчастіше відбувається через надання учням навчальних матеріалів (презентація, відео, аналогічні навчальні заняття онлайн) та завдань для самостійного опрацювання. Рідше вчителі проводять групові та індивідуальні консультації, додаткові навчальні заняття.

Водночас складно оцінити, як часто реалізовувалися вказані заходи з огляду на те, що більшість вчителів скаржаться на брак умов та можливостей: відсутність електрики та інтернету, брак вільного часу в педагогів, різні часові пояси в учнів та вчителів, небажання учнів та їхніх батьків приділяти додатковий час навчанню.

Компенсація навчальних втрат залежить від їх обсягу та кількості учнів, які мають такі втрати. Ідеальної стратегії компенсації навчальних втрат не існує: кожен обраний шлях матиме свої переваги та недоліки. Тому вибір стратегії та прийняття рішення щодо кожного учня має прийматися індивідуально.